Пенькуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:45, 28 березня 2026; Syhryskova.fshn25 (обговорення • внесок)
Пенькуватий, -а, -е. Упрямый, своенравный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Зміст
Сучасні словники
: СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16
ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. З пеньком, пеньками (у 1 знач.). Облиті полум'ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих плавневих лісів, над пустинними пенькуватими зрубами, навіваючи якусь неясну тривогу (О. Гончар).
2. розм. Схожий на пеньок (у 1 знач.). Де взявся сей чоловік і чом наставив я його полковником? Короткі ноги, пенькуватий тулуб, мертве обличчя, мертві очі (П. Загребельний); Пенькуватий, вкритий ластовинням, ніс псував обличчя (В. Єшкілєв).
: Словник української мови у 20 томах
ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Прикм. до пеньо́к 1. Пенькуватий ліс. 2. перен., розм. Упертий, норовистий. Пенькуватий чоловік.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=cw6xY-D7YU4
Див. також
Джерела та література
- https://slovnyk.me/search?term=%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9\
- СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16: https://sum20ua.com/?page=2229&searchWord=%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0&wordid=70718
