Пенькуватий

Пенькуватий, -а, -е. Упрямый, своенравный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

: СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16 

ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. З пеньком, пеньками (у 1 знач.). Облиті полум'ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих плавневих лісів, над пустинними пенькуватими зрубами, навіваючи якусь неясну тривогу (О. Гончар).

2. розм. Схожий на пеньок (у 1 знач.). Де взявся сей чоловік і чом наставив я його полковником? Короткі ноги, пенькуватий тулуб, мертве обличчя, мертві очі (П. Загребельний); Пенькуватий, вкритий ластовинням, ніс псував обличчя (В. Єшкілєв).

: Словник української мови у 20 томах

ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Прикм. до пеньо́к 1. Пенькуватий ліс. 2. перен., розм. Упертий, норовистий. Пенькуватий чоловік.

Ілюстрації