Ложок
Ложок, -жка́, м. Сухое русло. Любечъ.
Зміст
Історія слова
.jpg)
Слово ложок у значенні «сухе русло» є характерним для північних діалектів України (зокрема Лівобережного Полісся). Цей запис походить зі зборів Павла Чубинського або лексичних матеріалів, зібраних для словника Грінченка в Чернігівській губернії. Помітка Любечъ вказує на місто Любеч (нині Чернігівська область). Це давнє місто на Дніпрі, де рельєф порізаний ярами та старими річищами.
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження): походить від праслов’янського кореня *логъ / *ложе — «заглибина, місце лежання, русло», спорідненого зі словами «ложе», «лог», «улоговина». Первісне значення пов’язане з уявленням про місце, де «лежить» або накопичується вода.
- Історія слова: уживалося в народному мовленні для позначення природних форм рельєфу — висохлих русел річок, струмків або понижень місцевості. Зафіксоване в регіональному вживанні (зокрема: Любеч).
Сучасний словник
У наведеному контексті ложок - це не кухонне приладдя (хоча звучить так само), а топографічний об'єкт:
- Сухе русло: канал, яким вода тече лише під час танення снігу або сильних злив, а в інший час він залишається порожнім;
- Улоговина: невелика видовжена западина з пологими схилами.
Як цікавий факт, в українській топоніміці назви на кшталт Ложок, Ложки, Довгий Лог часто зустрічаються саме в місцях, де рельєф має природні водовідводи або пересохлі притоки річок.
Отже, це діалектне та маловживане слово. У сучасній українській мові переважають відповідники: сухе русло, улоговина, яр, балка (залежно від контексту).
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
Для опису подібних форм рельєфу в українській мові використовують:
- Балка: велика задернована улоговина (часто суха);
- Виярок / Яруга: глибока довга западина, вимита водою;
- Сухоріччя: офіційний географічний термін для позначення колишнього річища річки;
- Уло́щина: широка долина з пологими берегами;
- Стариця: частина колишнього річища, яка іноді перетворюється на вузьке озеро, а іноді пересихає, стаючи «ложком».
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 375.
