Фоскати

Фоскати, -каю, -єш, гл. Фыркать. Вх. Зн. 75.

Сучасні словники

Фо́скати — дієслово недоконаного виду, що належить до південно-західного діалекту української мови. Означає специфічний різкий звук, що утворюється при видиху через ніс або рот, часто як вияв емоцій або фізіологічна реакція тварин. Слово має ономатопоетичне походження і вживається у таких значеннях: фиркати - випускати повітря з шумом через ніс (характерно для коней або котів у стані роздратування), виказувати невдоволення, виражати зневагу, гнів, важко дихати.

Джерела та література

Етимологічний словник української мови : у 7 т. / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Т. 6 (Ф–Я). Семантичне гніздо звуконаслідувальних дієслів. Словник говірок дністровського правобережжя / ред. кол. — Електронне видання ЛНУ ім. Івана Франка.