Хабальний

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:26, 28 березня 2026; Vdkuzmenkova.fpo23 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Хабальний, -а, -е. Кокетливый; любодѣйный. Желех.

Історія слова

Кокетливий чоловік

Слово (хабальний) походить від кореня хабаль, що в західноукраїнських діалектах (під впливом польської chabal або праслов’янського xabalъ) означало «коханець», «любас» або «залицяльник».Контекст: На відміну від сучасного «хабальства» (що асоціюється з брутальністю), у XIX столітті це слово описувало сферу любощів, кокетства та позашлюбних зв'язків.

Походження та значення цього слова:

  • Етимологія (походження): походить від іменника «хаба́л(а)» / «хаба́лка», що в народному мовленні означало жінку з вільною, зухвалою або розв’язною поведінкою. Слово має можливі зв’язки з тюркськими або розмовно-діалектними запозиченнями, які позначали грубість або розбещеність. Прикметник утворений за допомогою суфікса -н- (-льн-) і набув значення ознаки поведінки.
  • Історія слова: фіксується в лексикографічних працях, зокрема у словнику Желехівського. Уживався для характеристики поведінки людини, переважно жінки, з відтінком осуду або іронії.

Згідно з Желехівським, слово має два основні відтінки:

  • Кокетливий: той, хто любить загравати, привертати увагу протилежної статі, грайливий;
  • Любодѣйный (Перелюбний): більш пряме та суворе значення - схильний до перелюбу, розпусний.

У народній мові того часу хабалем називали чоловіка-спокусника, а хабалкою - жінку легкої поведінки або коханку. Прикметник хабальний описував поведінку, характерну для таких стосунків.

Сучасний словник

Слово хабальний у сучасній українській літературній мові практично не вживається і має ознаки застарілого або діалектного. У сучасних словниках не є нормативним активним словом. Його значення передається більш уживаними відповідниками: кокетливий, фліртливий, розв’язний, звабливий.

Слово хабальний має цілу серію однокорінних слів:

  • хабальство - кокетство, любовні зв’язки;
  • хабалка хабалиця чи хабальниця - кокетка, заміжня жінка, охоча до любовних пригод на стороні;
  • хабаль - коханець, розпусник, гульвіса.

Ось кілька прикладів з літератури, як ці слова використовуються у реченні:

  • «Ти знаєш, що відколи я стала курвою, то до мене дзвонять у вікна всі хабалі, я тобі більше не жінка, такої жінки тобі не треба»;
  • «Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном».

Ілюстрації

Depositphotos 195869662-stock-illustration-pop-art-women-gossip-thought.jpg 01-explain-this-meme-of-girl-biting-her-finger.jpg Playful-pretty-african-woman-bites-her-finger-looking-directly-violet-background 171337-91678.jpg Depositphotos 38837235-stock-photo-telling-the-hottest-gossips.jpg

Див. також

Також не варто плутати це історичне значення з сучасним жаргонізмом «хабальний» (від хабалка), який вживається в значенні «базарний», «крикливий», «грубий». Це різні пласти мови, що розвивалися паралельно.

Для кращого розуміння семантичного поля цього слова, варто звернути увагу на:

  • Любасний: схильний до любощів, кохання;
  • Залітний: той, хто любить «залітати» (залицятися), несерйозний у стосунках;
  • Баламутний: той, хто збиває з пантелику, спокушає (часто в контексті кохання);
  • Бісовий / Розпусний: якщо йдеться про засудження «любодѣйного» аспекту;
  • Звабливий: той, що притягує, кокетує.

Медіа

Джерела та література

Використана література:

  • Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 4, ст. 382.

Використані інтернет джерела: