Упором

Упором, нар. Силою, насильно. Він каже: «не дам коня», а я кажу: «ми упором візьмем, як не даси по волі, візьму соцьких та й відберемо упором». Новомоск. у, (Залюб.).

Словники

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

род. у. Дія і стан того, що упирається

Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди – небачений, новісінький! – і, не знайшовши поблизу нічого придатного для упору, розпластався просто на землі, націлюючись услід втікачеві. (О. Гончар)

род. а, техн. Пристрій, предмет, який підтримує що-небудь, служить для упирання в нього.

У випадку необхідності вивішування [піднімання] автомобіля на домкраті або гідравлічному підйомнику забороняється проведення робіт без підставлення козлів і упорів, що запобігають самовільному опусканню автомобіля. (з навчальної літератури)
Для торцювання дощок .. влаштовують упори, які можна установлювати на певні розміри. (з навчальної літератури)
Упори греблі.

спорт. Вправа у вольтижуванні. род. у, діал. Упертість.

Параска з упором, властивим тупій та лінивій натурі, не покидала свого звичаю. (І. Франко)

Ілюстрації