Ушкварити

Ушкварити, -рю, -риш, гл. 1) Изжарить, что либо жирное, въ жирѣ. 2) Ударить, отколоть, задать, дернуть. По голові лозиною як ушкварить. Г. Барв. 4 40. Вшкваримо, хлопці, гопака. Вшкварив по струнах. Шевч. 243. На третій (день) як ушкварить дощ. Стор. І. 71.

Словники

Словник української мови

УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм.

1. Зробити що-небудь енергійно, спритно. Опукою з гори - аж вітром зашуміло - Орел ушкварив на ягня (Греб., І, 1957, 66); Біля нашої груші припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103); А як вона.. виступила перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її слова і не дали вже докінчити весільної промови (Вільде, Троянди.., 1961, 265); // Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно. Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Шевч., II, 1963, 342); А тут як ушкварять музики джинжируху! - та й гарно ж грали (Стор., І, 1957, 147); Тоді козачка як ушкварили [гості]... А за козачком -метелиці. Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Ковінька, Кутя.., 1960, 110); Митрьохін глянув на Махотку і враз весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Збан., Між.. людьми, 1955, 13).

2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн., Люборацькі, 1955, 199); Іде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Стор., І, 1957, 64).

3. З силою вдарити. По голові ложкою як ушкварить (Сл. Гр.); -А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! - вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл., Ю. Крук, 1957, 73).

Синонімічний словник української мови

ушква́рити розм. почати литися раптово й з великою силою
бу́хнути розм.
бурхну́ти розм.
впері́щити розм.
вшква́рити розм.
запі́жити розм. про дощ.
лину́ти
поли́ти
поли́тися
полля́тися рідко
полосну́ти розм.
полосону́ти підсил. розм.
пори́ну́ти розм.
поросну́ти розм.
поси́пати
прорва́тися перев. про розплавлений метал.
ри́нути підсил.
упері́щити розм.
хли́нути підсил.
хлю́пну́ти 

ушква́рити розм. навмисне завдати кому-небудь ударів, намагаючись заподіяти біль або убити
ба́цнути розм. однокр. до ба́цати- Різко вдаряти.
баба́хнути розм. сильно бити, вдаряти, кидати - Однокр. до баба́хати 1.
бебе́хнути розм. сильно вдарити.
бря́знути розм. сильно вдарити.
вда́рити кого, по чому, в що, чим навмисне завдавати кому-небудь ударів, намагаючись заподіяти біль або убити.
вде́рти діал. ударити кого-небудь.
вдра́ти діал. ударити кого-небудь.
вжа́рити розм. ударити кого-небудь.
влупи́ти розм. з силою ударити.
вчеса́ти розм. з силою ударити.
вчи́стити розм. з силою ударити; побити.
вшква́рити розм. з силою вдарити.
вшкварну́ти розм. те саме, що ушква́рити.
вшпа́рити розм. ударити з силою.
відва́жити розм. ударяти чим-небудь.
га́кнути розм. ударити, стукнути.
гага́кнути розм. ударити.
гря́нути діал. ударити.
да́ти по чому, в що, фам. бити, вдаряти.
дви́нути фам. сильно вдарити, штовхнути.
дзи́знути розм. сильно ударити.
довбону́ти розм. з силою ударити, штовхнути.
дри́знути фам. сильно вдарити кого-небудь.
з'ї́здити вульг. те саме, що уда́рити.
загили́ти розм. з силою вдарити.
заціди́ти вульг. з силою ударяти кого-небудь, у щось.
зма́зати фам. сильно ударити кого-небудь.
лу́снути фам. сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.
ля́снути однокр. до ля́скати- Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому.
мазну́ти фам. ударити, ляснути.
морсну́ти розм. однокр. до мо́рскати.
наверну́ти розм. дуже вдарити кого-небудь чимсь.
огрі́ти розм. з силою вдарити.
перехрести́ти розм. те саме, що уда́рити.
пригости́ти розм. бити, катувати, нищити кого-небудь.
припеча́тати фам. ударити, побити.
прої́хатися розм. ударити кого-небудь.
сви́снути розм. сильно, з розмаху ударити, хльоснути.
стругну́ти розм. те саме, що уда́рити 2.
стусну́ти однокр. до сту́сати- Бити, штовхати кого-небудь.
суну́ти розм. штовхнути, вдарити кого-небудь чимсь.
тра́хнути розм. сильно вдарити кого-небудь, дати комусь стусана.
угати́ти розм. ударити когось чим-небудь з усієї сили.
угрі́ти з силою вдарити.
уде́рти діал. ударити кого-небудь.
удра́ти діал. ударити кого-небудь.
ужа́рити розм. ударити кого-небудь.
улупи́ти розм. з силою ударити.
урі́зати з силою ударити.
учеса́ти розм. з силою ударити. 
учи́стити розм. з силою ударити; побити.
ушкварну́ти розм. те саме, що ушква́рити.
ушпа́рити розм. ударити з силою.
фра́снути діал. ударити.
хви́снути розм. однокр. до хви́ськати - Бити, ударяти кого-небудь чимсь.
хви́сьнути розм. однокр. до хви́ськати - Бити, ударяти кого-небудь чимсь.
хлисну́ти розм. ударити рукою по обличчю, тілу; дати ляпаса.
цю́кнути розм. завдати удару кому-небудь.
чесону́ти розм. підсил. до чесну́ти - Бити по чомусь кого-небудь.
шарну́ти розм. ударити.
шемену́ти діал. зачепити, ударити, вбити.
шква́ркнути розм. сильно вдарити.
шкварну́ти розм. сильно вдарити.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

https://archive.org/details/shtepa1977/page/n257/mode/2up

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8