Онуча
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:31, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Онуча, -чати, с. Внучекъ. Золотого Тамерлана онучата голі. Шевч. Ум. Онучатко. Г. Барв. 125.
Онуча, -чі, ж. 1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Нп. 2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. Онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
