Бріхач
Бріхач, -ча, м. = Черевань. Вх. Лем. 394.
Українська
Іменник
бріхач Шаблон:M
- Той, хто часто бреше; брехун.
- Він — відомий бріхач, ніхто йому не вірить.
Походження
Від слова брехати.
Джерела
Словник Грінченка (1907—1909)
Слово
Бріхач, –а, чол. — говіркове слово
Значення
1. Людина з великим животом, пузо. Наприклад у лемківському говірі: «бріхач» = той, хто має живіт.
2. У словнику Борис Грінченко слово подане як: «Бріха́ч, ча́, м. = Черева́нь».
(«Черева́нь» — живіт, пузо.)
Словникові джерела
Словник української мови (СУМ-11): слово «бріхач» не зафіксовано окремо в тлумаченні (переважає «брехач» - той, хто бреше) — отже слово «бріхач» радше діалектне.
Лемківський словничок: «бріхач» = живіт (великий живіт).
Ілюстрації
Цікаві факти
Слово має жартівливий або говірковий контекст — може використовуватись як «бріхач» у значенні «пузо» або «той, хто має живіт».
Поміж діалектними формами: «бріхач» (людина з животом), «бріхатий» (той, хто має значний живіт).
У літературній мові та словниках слово майже не зустрічається, крім згадуваних говіркових текстів — отже його вживання обмежене регіонально.
Цікаво, що це слово плутається з «брехач» (той, хто бреше) — але значення й походження інші: «бріхач» від «бріх» (живіт), а «брехач» від «брехати» (говорити неправду).
Етимологія «бріх»-«бріхач» веде до праслов’янського кореня. bru- «живіт, черево
