Дінниця

Дінниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187. Може мати кілька значень залежно від контексту. У народній мові, діалектне: дінниця - це дно посудини, а у теслярстві нижня частина дерев'яного виробу. У різних регіонах України його вимовляють по-різному: дінниця, донниця. У староукраїнській мові навіть казали "діно" - теж означало нижню частину посудини. Приклад: У бочки тріснула дінниця - тобто тріснуло дно. Також може використовуватись у значенні "огорожа" або "загорода для худоби".

Джерело: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F