Менувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:41, 27 квітня 2025; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Менува́ти, -ную, -єш, гл. Именовать.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник
ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).
Ілюстрації
|
|
Медіа
