Обрис

Обрис, -су, м. Силуэтъ. На темному небі чорним обрисом виявлявся з боку Марків вид. Стор. МПр. 16.

Сучасні словники

Обрис — іменник чоловічого роду, запозичений із латинської (через польську або інші європейські мови), активно вживається в українській літературній мові.

Значення: Зовнішній контур, силует чогось, що виділяється на тлі або в уяві. Те, як щось окреслене або сприймається за формою. Приклади:

У темряві видно лише обрис будинку. Вранці в тумані з’явився обрис гір. Її обрис вирізнявся на світлому фоні. Попереднє, загальне уявлення про щось, начерк, ескіз, схема (переносне значення). Приклади:

Автор подав лише обрис майбутнього роману. У нього вже є обрис плану дій. Синоніми: контур силует форма начерк (у другому значенні) схема

Ілюстрації