Сперечати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:59, 21 квітня 2025; K.lymar (обговорення • внесок)
Спереча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. сперечити, -чу, -чиш, гл. — кого. 1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч. Камен. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Сперечати, ча́ю, єш, сов. в. сперечити, чу, чиш, гл. — кого.
1) Утримувати, Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 174.==Ілюстрації==
|
|
|
|
Медіа
==Див. також==СПЕРЕЧАТИ Умовляти не робити чогось. Перешкоджати. Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
