Щипець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:39, 15 квітня 2025; Mv.boiko (обговорення • внесок)
Щипець, -пцю, м. Раст. Festuca ovina L. ЗЮЗО. І. 123. См. Тонконіг.
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови. ЩИПЕЦЬ, -пця, ч. 1. Верхня частина стіни, частіше трикутної форми, що вгорі обмежена кількома схилами даху, але, на відміну від фронтону, не відокремлена знизу горизонтальною тягою або карнизом. 2. Верхня частина складної за формою стіни, за якою знаходиться двосхилий дах, а нижня частина теж не відзначена горизонталлю. 3. Декоративний трикутник над вікном або дверима у готичній архітектурі.
