Зільниця
Зільни́ця, -ці, ж. = Жлукто. Камен. у.
Сучасні словники
ЗІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Жлукто. Дівчата удвох стали прати в цебрі ще звечора намочену в зільниці спільну білизну (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 321). Жлу́кто, також зільни́ця, зваря́льня, злу́кто, жлук — видовбана зі стовбура дерева чи із пня старовинна висока посудина, в якій золили (відбілювали) білизну, полотно. Бочка для зоління.
Застосування зільниці
Процес прання був тривалим, ретельним: спочатку білизну заливали гарячою водою, клали гарячий камінь для підтримки температури, додавали подрібнений попіл. Білизна відмокала. Потім жінки йшли на помости на озера, полоскали білизну і вивішували її на сонці. Так білизна ставала білою, як крейда.
Ілюстрації
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BB%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%BE
