Куман

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:40, 14 квітня 2025; Imkyselov.fshn24 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Куман, -на, м. 1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап’ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц. у. такъ называется большая глиняная банка. 2) Большая корзина, сплетенная изъ соломы въ видѣ кадки для храненія муки или зерна. Нѣж. у.

Сучасні словники

КУМАН або КУМАНЕЦЬ, нця, ч. - це керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, тюркського походження.
Приклади вживання в літературі:
Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Рибак, Помилка.., 1956, 10);
На нижніх полицях стояли тісними рядками книжки, на горішніх - безліч різних череп'яних виробів: кухлики, карафки, глечики, ведмедики та куманці, ясно помальовані або розписані візерунками українського народного орнаменту (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 256).

Ілюстрації

UvUn34KvC6AVjmVRTFOGHuzUMfNBFDWg3ERdCcWn.jpg Image3.png Без названия (2).jpg E7711fed9fd35896d1d7bba7726d23b7.jpg

Медіа

Див. також

Тлумачний словник української мови

Джерела та література

Орфографічний словник української мови

Зовнішні посилання

Тлумачний словник ГОРОХ