Штирхати

Штирха́ти, -ха́ю, -єш, гл. = Шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17. ШТИРХАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,- чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Вовчок, І, 1955, 109); Був у нас один такий, що жінка й під піч кочергою було зажене, ще й туди штирхав та кричить (Барв., Опов.., 1902, 328); *У порівн. Скільки часу пролежав,- Юрій не знав. Тільки коли опритомнів і поворухнув ногою - відчув різкий біль, наче в неї хтось штирхав гострою залізякою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 157). штирхати - дієслово, недоконаний вид штирхати - дієслово, недоконаний вид ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

        ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа штирхаю штирхаємо 2 особа штирхаєш штирхаєте 3 особа штирхає штирхають МАЙБУТНІЙ ЧАС

         ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа штирхатиму штирхатимемо 2 особа штирхатимеш штирхатимете 3 особа штирхатиме штирхатимуть МИНУЛИЙ ЧАС

                ОДНИНА	МНОЖИНА

Чоловічий рід штирхав штирхали Жіночий рід штирхала Середній рід штирхало НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

        ОДНИНА	 МНОЖИНА

1 особа штирхаймо 2 особа штирхай штирхайте ДІЄПРИСЛІВНИК Теперішній час штирхаючи Минулий час штирхавши {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Факультет романогерманської філології}}