Хура

Хура, -ри, ж. Вьюга, мятель. О. 1861. V. 67. Поїхав мій старий, коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась. О. 1861. V. 73.

Хура, -ри, ж. Нагруженный кладью возъ, сани съ кладью, кладь. Приїхали козаки аж трьома хурами. Що на перву хуру скриню та перину, а на другу хуру все сребро та злото, а на третю хуру сама Хайка сіла. Грин. ІІІ. 267. Бувало накладуть хуру хліба, як тільки може снасть винести. Рудч. Ск. II. 196. Тепер посилає мене (хазяїн) з хурою в Одесу. Кв. Хури не брали. Рудч. Чп. 146. Стати під хуру. Подрядиться везти кладь. КС. 1882. X. 186. Сергій.... із під хури вернеться. Г. Барв. 206.

Сучасні словники

1) Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода. Покидали наші Воловії хури, Манівцями та тернами По домах сипнули. (П. Куліш) Роман позичив грошей на хату, ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал. (М. Коцюбинський) – А он, на розвореній хурі Віттям тремтить величезна сосна, а на другій ялина Темним киває вершком. (М. Зеров)

2) (застаріле) Валка підвід. Збіглись раз на містку і такі пани, як їх тогді звали, комисари [комісари], і Тихон і постановилися, бо через місток хура йшла, так що возів двадцять. (Г. Квітка-Основ'яненко)

3) Хуга. Поїхав мій старий, – коли б не змерз, бо надворі хура піднялась.