Агикати

Аги́кати, -каю, -єш, гл. Кричать аги́. Желех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках аги́кати, недоконаний вид, діалектне, розм.

Вимовляти або повторювати вигук «аги», «аги-аги» — найчастіше як насмішку, кепкування або вдаване співчуття.

Дражнити когось, передражнюючи інтонації або поведінку.

(у деяких контекстах) Висловлювати незадоволення, бурчати, говорити щось незрозуміле або зневажливе.

Ілюстрації

Див. також

Приклади вживання: «Не агикай на неї — дівчина ж плаче!»

«Діти знов у школі агикають одне одного — ніякого спокою!»

«А він стоїть і тільки агикає — а нічого толком не сказав.»

гигикати — сміятися, видаючи характерні «гиги», часто як насмішка.

бурчати — невдоволено або невиразно говорити.

дражнити — дратувати когось наслідуванням, вигуками, жестами.

кепкувати — насміхатися, іронізувати.

кривлятися — викривлювати обличчя або голос, передражнюючи когось.

вигуки — окрема мовна категорія, до якої належать емоційні слова типу «аги», «ой», «ех» тощо.

Джерела та література

Шалак Оксана. 100 найвідоміших образів української міфології. — Київ: Видавництво «Навчальна книга — Богдан», 2010. → У книзі згадується «австріят» як знахар, що має вплив на природні явища (град, дощ).

Грицак Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX—XX ст. — Київ: Генеза, 1996. → Аналізує культурну спадщину Галичини, включаючи вплив Австро-Угорщини на побут і ментальність.

Словник української мови в 11 томах. — Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. → Хоч слово «австріят» прямо не зафіксоване, але подібні етноніми й форми можна знайти.

Чучка П. П. Словник українських говірок Закарпаття. — Ужгород: Вид-во УжНУ, 2005. → Містить численні діалектизми, які відображають вимову і словоутворення в регіоні.

Мартинюк А. Галицький говір: лінгвістичні особливості та культурний контекст. — Львів: ЛНУ, 2014.

Етнографічні збірники НТШ — видання Наукового товариства імені Шевченка, де фіксуються локальні особливості мови, фольклору та побуту.