Бідно

Бідно, нар. Бѣдно, убого. Ум. Бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БІДНО. Присл. до бідний 1, 2. Як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою - старою своєю матір'ю, а все бідно жили (Мирний, II, 1954, 39); Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома тапчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом (Коцюб., І, 1955, 254); Наперед вийшов тихий, бідно одягнутий юнак (Шиян, Баланда, 1957, 96).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 177.