Галушечка

Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка. Галушечка. Іди, доню, вечеряти, бо галушечки скипіли. Грин. ІІІ. 421.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
3 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
4 Ілюстрації
5 Медіа
6 Див.також
7 Джерела та література
8 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

АЛУ́ШЕЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до галушка. Зібрала Кулина саме череп'я і постановила обідати:.. локшина у молоці, галушечки на яєчках (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 478); — Пождіть трохи, діточки, я зараз галушечок зварю, — кидається [Одарка] до сонних дітей (Панас Мирний, III, 1954, 134).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАЛУШКА, и, жін. Різаний або рваний шматочок прісного тіста, зварений на воді або на молоці. Я горща води нагрію, Вкину галушок (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 402); Борошно просіюють, додають воду, яйця, сіль, замішують прісне тісто, розкачують його до товщини 1 см, розрізують на смужки шириною 2 см і нарізують з них галушки (Українські страви, 1957, 107); * Образно. Он заговорили бронепоїзди. Ваня Папанін гарячими галушками Петлюру частує (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 64); * У порівняннях. Лежить, як галушка (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 200); // тільки мн. Страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці. Мотря кинулась насипать галушки в миску (Нечуй-Левицький, II, 1956, 287); Я сьорбав галушки, а на мене дивилися малі так, наче я був справжнім силачем (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 90).