Ай!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:14, 19 лютого 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
I. Ай! меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. І. 94. II. Ай! сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.
