Обава

Обава, -ви, ж. Замедленіе, медленность.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Частина мови: іменник Рід: жіночий Відміна: 1-ша Число: однина Наголос: оба́ва

Значення: Страх, осторога, тривожне передчуття; емоційний стан занепокоєння або побоювання чогось неприємного чи небезпечного. Вживається переважно у розмовній мові та в західноукраїнських говірках.

Маю обаву, що не встигну до вечора все зробити.

В неї завжди якась обава в душі — ніби щось має статися.

У деяких випадках може позначати підсвідому тривогу або невизначений страх без конкретної причини.

Походження: Походить з праслов’янських мов, споріднене з дієсловом «обоюватися» — тобто боятися. Може мати спільне коріння зі словами на позначення страху в інших слов’янських мовах.

Стилістичне забарвлення: Розмовне, емоційно забарвлене. Часто використовується для м’якого, делікатного вираження тривоги або сумніву, на відміну від більш різкого слова «страх».

Синоніми: страх

тривога

занепокоєння

передчуття

осторога

Антоніми: спокій

упевненість

надія

Приклади вживання: Не маю обави, бо добре знаю, що роблю.

З тією обавою й не спала всю ніч — усе думала про нього.

Відчувалась обава в голосі бабусі.

Морфологічні форми: Називний: обава

Родовий: обави

Давальний: обаві

Знахідний: обаву

Орудний: обавою

Місцевий: на/в обаві

Кличний: обаво

Регіональне використання: Поширене переважно в західних регіонах України — Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області. Може вживатися в сільському середовищі, в родинних розмовах, а також у народній пісенній творчості.

Етимологічні зв’язки: Пов’язане зі словом «обережність», що теж має корінь, пов’язаний з очікуванням або осторогою.

Схожі слова зустрічаються у польській (obawa) і чеській (obava) мовах — у значенні страху чи тривоги.

Соціокультурний контекст: Слово «обава» дуже характерне для традиційного сільського мовлення, зокрема жіночого. Часто вживалося у бесідах про сімейні справи, здоров’я, втрати або важкі обставини. Зберегло емоційно-інтимний характер і донині.

Це слово — чудовий приклад емоційної лексики в українській мові, особливо західного діалектного колориту. Якщо ти формуєш словник автентичних українських слів — «обава» повинна там бути.