Щиглячий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:30, 10 квітня 2025; Dspashkevych.fufkm24 (обговорення • внесок)
Щиглячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій щеглу. По щиглячій. Какъ щеголъ. Співав би гарно по щиглячій. Гліб.
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови. ЩИГЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до щиголь1 . - Діду! Дідусю! - покликав він.- А чи є у щигликів щигляча мова? (Донч., II, 1956, 368).
