Рученя

Рученя, -няти, с. Рученка, маленькая ручка. Білі рученята мліютьобнімають. Шевч. 133. Ум. Рученятко, рученя́точко.
Іменник, неістота, середній рід, зменшено-пестлива форма від слова «рука».

Походження:

Слово «рученя» походить від праслов’янського слова “rǫka”, яке вживалося в багатьох слов’янських мовах із тим самим значенням — “рука”.

Додавання суфікса -ен- або -еньк- в українській мові утворює зменшено-пестливі форми:

• ніжка → ніженька,
• голова → голівонька,
• рука → ручка → рученя, рученька.

Це — типова риса української мови: виражати емоції, лагідність через зміну слова.

Сучасні словники

Значення:

Слово «рученя» означає маленьку, ніжну руку, зазвичай дитячу або жіночу. Часто використовується для вираження ласки, турботи, поетичності, мимими-настрою.

Контекст:

• У спілкуванні з дитиною: “Покажи своє рученя — загоїмо подряпинку.”
• У літературі/поезії: “Ой, рученько-рученько, біла, мов лілея…”

Морфемний аналіз:

руч-е-н-я

• руч — корінь (від “рука”)
• е — з’єднувальний голосний
• н — суфікс зменшення
• я — закінчення

Тип словотворення: суфіксальний Базове слово: рука → ручка → рученя '

Ілюстрації

Див. також

Відмінювання (однина):

• Називний: рученя
• Родовий: рученяти
• Давальний: рученяті
• Знахідний: рученя
• Орудний: рученятям
• Місцевий: на/у рученяті
• Кличний: рученя

Множина: рученята, рученят, рученятам тощо.

Вживання у фольклорі та поезії:

У піснях, казках, колискових часто вживається як:

• рученяточко,
• рученька,
• ручка,
• біленьке рученя,
• золотеньке рученятко

Наприклад (фольклор): А мати ж рученьки йому цілує, А сльоза з очей їй котиться, болить…

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/{{{підрозділ}}}]]