Кроїти

Кро́їти, крою, -їш, гл. = Краяти. Про те знає швець та кравець, що він буде кроїти. Ном. № 9577. Як будуть козаче то тіло кроїть. Федьк. III. 152. КРОЇТИ, крою, кроїш, недок., перех. Розтинати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо. Стара скрині з комори викочує та оксамити.. кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107); Варя слухняно стала кроїти матерію (Донч., V, 1957, 287); // Вирізувати за міркою частини одягу, взуття тощо. Сорок років випало [дядькові] тачати Халявки та кроїть переди (Мал., Звенигора, 1959, 20).

--Ілюстрації-- https://lh6.googleusercontent.com/proxy/lB5JJEGhR0_QADWLr4hxxweS_LOO351Bii8JfF4Le_dN_UFuu97KhJafFWvD0lM-uMvtdndQLaqhqRajuCSZNm-vlX1gGbGmcxOZP1YsuA

Див. також джерела: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D1%80%D0%BE%D1%97%D1%82%D0%B8