Осадник

Осадник, -ка, ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Енциклопедія історії України

ОСАДНИКИ ОБРОЧНІ – категорія сільс. населення на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського в 14–18 ст., яке шляхта й великокнязівські (королів.) намісники "осаджували" (оселяли) на своїх землях. Основу оподаткування О.о. складав оброк, який оплачувався як натурою (збіжжям, живністю, продуктами), так і грішми (чиншеві виплати).

Словник української мови

ОСАДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно - відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. шум, 1952, 102); На західноукраїнські землі [за часів буржуазної Польщі] було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15-30 і більше гектарів землі, що відбирались у трудящих селян (Ком. Укр., 9, 1969, 24).

2. заст. Те саме, що осадчий. Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (Мовозн., XIV, 1957, 34).

Ілюстрації