Пахнути

Па́хнути, -ну, -неш, гл. Пахнуть, издавать запахъ. Пахне бузком, конвалією. Стор. МПр. 80. Щоб твій и дух не пах! Чтобъ тебя здѣсь не было. Ном. № 5142. Гарбузом пахне. Будетъ отказъ на сватовство. І багата, і хороша, хто погляне, ахне. Пішов би я сватати, та, гарбузом пахне. Чуб. V. 37. Доріженька пахне. Предстоитъ въ скоромъ времени дорога. Дощик крапле, чумаченькам дороженька пахне. Чуб. V. 1029. Пахне землею (від кого). Уже умираетъ. Од неї пахне вже землею, уже й мене не пізнає. Я до попа та до сусіди: привів попа, та не застав вона вже вмерла. Шевч. 401.