Дернути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:51, 20 березня 2025; Apdeineka.fpsrso24 (обговорення • внесок)
Дернути, -ну, -неш, гл. одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!... Рудч. Ск. І. 3.
Зміст
Сучасні словники
ДЕРНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до дерти і драти 1. Схвильований [Сашко], папірець дернув на цигарку й тютюну насипав (Головко, І, 1957, 152).
2. Те саме, що дряпнути1. Василя наче хто лапою по душі дернув (Мирний, IV, 1955, 154).
3. Те саме, що і смикнути, смикатися
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник.ua портал української мови та літератури:
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8
