Дзудзуриха
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:54, 3 грудня 2024; Mmbabenko.fmmh24 (обговорення • внесок)
Дзудзуриха, -хи, ж. = Джиджуру́ха, Дженджеру́ха хи, ж. Кокетка, франтиха, чепуруха.
Словарь української мови Бориса Грінченка
1) Ошатна жінка; франтиха, кокетка. Н. Вол. у. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112.
Етимологія
- походить від уг. gyöngysor «низка перлового намиста», яке складається з основ іменників gyöngy «перлина», запозиченого з тюркських мов (напр., тур. inci, крим.тат. инджи, уйг. jindžü «тс.»), у яких виводиться від кит. čen-ču «щирі перли», звідки також укр. р. же́мчуг, та sor «ряд, низка», можливо, спорідненого з комі sjort- «робити зарубки, пази», удм. (göri-)sjur «борозна»;
- на оформленні українських іменників, прикметників, дієслів відбився, можливо, вплив відповідно чепуру́ха, чепури́стий, чепури́ти(ся);
- на оформленні українських іменників, прикметників, дієслів відбився, можливо, вплив відповідно чепуру́ха, чепури́стий, чепури́ти(ся);
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
- джеджу́литися «пишатися»
- джеджури́стий «пихатий, гордий, ошатний, чепурний»
- дженджелу́ха «кокетка»
- дженджури́стий «кокетливий, чепуристий»
- джиджули́ти «пишатися»
- джиджули́тися «пишатися»
- джиджулу́ха «кокетка»
- джиджури́тися «пишатися»
- джиджуру́ха «кокетка»
- джинджигиля́стий «кокетливий, вертлявий, франтуватий»
- джинджиру́ха «пихата, чванькувата жінка»
- джинджули́ти «чепурити»
- джинджулу́ха «франтиха, чепуруха»
- джинджури́стий «пихатий, гордий, ошатний, чепурний»
- джинджури́тися «кокетувати, чепуритися; хизуватися, чванитися ЛексПол»
- джинджуру́ха «франтиха, чепуруха»
- джонджури́тися «пишатися»
- джуджули́тися «молодитися»
- джунджури́стий «пихатий, гордий, ошатний, чепурний»
- джуньджури́стий «гордий, пихатий, чванливий»
- джуньджури́тися «пишатися, чванитися»
- дзудзури́ха «кокетка»
- наджинджу́рений «набундючений, настовбурчений»
- надзюндзю́ри́тися «набундючитися»
- приджиджу́ли́ти «причепурити»
Джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
- Том 1, ст. 379.
- https://goroh.pp.ua/%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9
