Білко

Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.

Сучасні словники

Білко- Кличка собак білої масті.

Уживалося в розмовній мові як назва або кличка для собак, переважно білої масті. Це значення зустрічається в історичних джерелах, наприклад, у Словарі української мови Бориса Грінченка. Кличний відмінок іменника "білка" (звертання до білки).

Наприклад: «Білко, спустись із дерева!» Етимологія: слово походить від кореня «білий», що вказує на асоціацію з кольором шерсті (у випадку з кличкою).

Ілюстрації