Цеховик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:37, 28 листопада 2024; Lmburuzhyu.frgf24 (обговорення • внесок)
Цеховик, -ка, м. Цеховой мастеръ. Наші батьки поважні цеховики, люде статечні.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність підрозділ|Факультет романогерманської філології}}
ЦЕХОВИК, а, ч., розм. 1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум'яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Коч., І, 1956, 445).
2. Робітник з цеху (у 2 знач.).
