Цеховик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Цеховик, -ка, м. Цеховой мастеръ. Наші батьки поважні цеховики, люде статечні.

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність підрозділ|Факультет романогерманської філології}}

ЦЕХОВИК, а, ч., розм. 1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум'яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Коч., І, 1956, 445).

2. Робітник з цеху (у 2 знач.).