Пановитий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:32, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Панови́тий, -а, -е. Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. О. 1861. VIII. 16. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий.