Ліпота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:29, 29 жовтня 2024; Vizhatikova.fpmv24 (обговорення • внесок)
Ліпота, -ти, ж. Красота. Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм. Греб. 318. Далеко їй було до стародавньої ліпоти. К. ЧР. 99. ЛІПОТА, и, жін., заст. Краса. Ліпота і негідь, Сила і немічність, — Все тут [на кладовищі] уляглося, Все пішло у вічність (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 162); І він устав на горах перед нами, Наш Київ.. У багряниці слави й ліпоти! (Максим Рильський, II, 1960, 199).
