Очкур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:17, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Очкур, -ра, м. 1) Шнурокъ, вдѣваемый въ штаны для ихъ поддержанія, гашникъ. Чуб. VII. 46. КС. 1893. V. 279. Штани на йому без очкура й матні. Стор. М. Пр. 169. З переляку очкур луснув. Ном. Били мене скілько влізло очкур перервали. Чуб. 2) У мѣщанъ: презрительное названіе крестьянина. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32.