Охотник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:13, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Охо́тник, -ка, м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз уосени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.