Охота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:13, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Охо́та, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, з хлопцями погулять то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123. 4) Охотою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. Охо́тонька.
