Ач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:11, 8 жовтня 2024; Ookisilov.fpmv24 (обговорення • внесок)
АЧ!, у розмовному контексті, уживається для вираження здивування, докору, незадоволення, захоплення.
АЧ, як частка, уживається, щоб звернути чиюсь увагу на кого/що-небудь.
Приклади використання
Приклад (вигук): Ач, утекла!.. - мовить він голосно. - Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дівчина ж! (Мирний); - Ач, привітався, ледве підняв бриля, - скипів Аркадій Петрович (Коцюбинський).
Приклад (частка): Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: - Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевченко); - Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку! - додала Христя, зиркнувши на Одарочку (Мирний).
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках