Дівувати

Дівувати, -вую, -єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДІВУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Бути дівчиною. Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Тарас Шевченко, II, 1953, 124); — Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 297); // Брати участь у дівочих розвагах. — Мені вже... двадцять третій! ..а я й... не дівувала ще... (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 28); В добру годину їй би вже теж дівувати, уже сімнадцять кінчалося, але в той час було не до вечорниць та погуленьок (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 342).

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

дівувати -ую, -уєш, недок. Бути дівчиною. Брати участь у дівочих розвагах.

Ілюстрації

Див. також

Вечорниці

День Андрія

Свято Купала

Джерела та література

Словник дівувати [1]