Дівувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:42, 7 жовтня 2024; Vmtytarenko.fitm24 (обговорення • внесок)
Дівувати, -вую, -єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДІВУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Бути дівчиною. Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Тарас Шевченко, II, 1953, 124); — Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 297); // Брати участь у дівочих розвагах. — Мені вже... двадцять третій! ..а я й... не дівувала ще... (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 28); В добру годину їй би вже теж дівувати, уже сімнадцять кінчалося, але в той час було не до вечорниць та погуленьок (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 342).
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
дівувати -ую, -уєш, недок. Бути дівчиною. Брати участь у дівочих розвагах.