Отощати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:06, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Отоща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.
Отоща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.