Осудок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:02, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Осудок, -дку, м. = Осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку. Грин. II. 153.