Опука
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:42, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. Кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори аж вітром зашуміло орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.
