Опороти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:40, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Опоро́ти, -рю, -риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42.