Легкобит

Легкоби́т, -та, м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЕГКОБИ́Т а, ч., діал., зневажл.

Людина, що живе легкими заробітками. Легкобитом він вік звікував. (О. Кониський) – Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте. (Л. Мартович)''

Значення в інших словниках

легкобит — легкоби́т іменник чоловічого роду, істота прихильник легких заробітків діал. Орфографічний словник української мови

легкобит — див. легковажний Словник синонімів Вусика

легкобит — Легкоби́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)