Канючити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:03, 24 квітня 2024; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Каню́чити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КАНЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити. Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами... (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Гордощами його був величезний мамутів [мамонтів] ріг, що днів зо три канючив він його для музею в одного селянина (Вас., Вибр., 1954, 282); - Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78).
Ілюстрації
![]() |
![]() |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Тлумачний словник української мови
Цікаві факти або додаткова інформація
Прохання, умовляння, благання, клянчення, пропозиція Гідно поводься в будь-якій ситуації