Любець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:34, 24 квітня 2024; P.kyriienko (обговорення • внесок)
Любець, -бця́, м. 1) = Люби́сток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. Чуб. V. 357. 2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні! Гол. III. 514.
Зміст
Великий тлумачний словник сучасної української мови
1) Те саме, що любисток.
2) зах. Милий, коханий.
Ілюстрації
|
|
|
|
