Двоїти

Двоїти, двою, двоїш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДВОЇ́ТИ, двою́, двої́ш, недок.

1. перех. Ділити надвоє; роздвоювати. Франко не двоїв себе на письменника і приватну людину (Письмен. зблизька, 1958, 41); — Доки ми будемо виховувати людей.. «по етапах?» Доки ми будемо двоїти поняття формування людської душі? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 59).

2. неперех., діал. Лицемірити. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (Стельмах, Правда.., 1961, 284).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970-1980. — Т. 2. — С. 222.