Грімучий

Грімучий, -а, -е. Гремящій. Ой ні, не татаре, християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Який створює, видає голосні, гучні, різкі звуки; який гримить. Гримучий поїзд, поле перегнавши, Наздожене вечірні небеса (Андрій Малишко, Звенигора. 1959, 50); Буркає грім дідуганом столітнім. Може, ударить грозою гримучою — Нива запахне замріяним квітнем (Ярослав Шпорта, Вибр., 1955, 52); * Образно. Його з Тамбова в дні гримучі Сюди покликала війна (Микола Нагнибіда, Вибр.. 1950, 60). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 169.

Ілюстрації